Про цнотливість і непереможність

Але не лише зовнішні ознаки «генетичного батька» передаються у спадок, а й приховані, внутрішні якості. І це в телегонії — найнебезпечніше. Бо означає, що для жінки та її майбутніх нащадків аж ніяк не байдуже, хто був її статевим партнером. А якщо «випадковий» партнер був наркоманом, алкоголіком, психічно хворим? А саме такі «молодці» найбільше схильні до безладних і безвідповідальних зв’язків. І їх треба найбільше остерігатися. Але цнотливий і поміркований спосіб життя у нас нині не в пошані, і нічим не скута «демократична» мораль мало не цілком ґрунтується на розпусті та легковажності. Ось і трапляється, що зовні, здавалося б, нормальні і здорові батьки раптом бачать у своїй дитині не себе, а давній «привіт» від якогось фізично-морального виродка...

Масова дошлюбна розбещеність і вседозволеність, панування тваринних інстинктів, зневага дівчат до своєї цнотливості тощо — все це аж ніяк не «особиста справа» і не тема для вульгарних анекдотів. Це — глобальна трагедія нації...

З певних причин сучасне суспільство і не зацікавлене в її глибокому, докладному вивченні. Та недарма наші предки, які добре знали про феномен телегонії, так ревно оберігали дошлюбну цноту дівчат, і тих, хто її не зберіг, таврували ганьбою. А розпусниць зневажали, сікли біля ганебних стовпів, побивали камінням...

Імовірно, що людська телегонія включає в себе якісь складні впливи на рівні ензимів та біоенергетики. Все це ще треба довго і ретельно досліджувати. Однак існування самого явища вже доведене однозначно.

Факт з історії 60-літньої давності: коли один із німецьких гінекологів, які під час Другої світової обстежували українських 16—20-річних дівчат перед відправленням їх на примусові роботи в Німеччину, виявив, що майже всі вони незаймані, то він офіційно звернувся до Гітлера. Мовляв, необхідно негайно починати перемовини про перемир’я, бо народ такої високої моралі перемогти неможливо! Гітлер оскаженів, лікаря розстріляли.

Для порівняння — недавній випадок, що стався на Тернопільщині: чоловік покинув молоду дружину, бо вона народила темношкіре маля. Як згодом зізналася матері, в неї справді був інтимний зв’язок з темношкірим хлопцем, але... ще за кілька років до заміжжя, коли навчалася в одному з київських вузів.

Ми спостерігаємо нині жахливий занепад основних моральних цінностей. Шлюб для багатьох перестав бути «таїною», а став чимось схожий на контракт, що його можна будь-коли розірвати. Звичними стали і дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки. Бояться хіба що розголосу чи венеричних хвороб та СНІДу. Тим часом це загрожує непередбачуваними наслідками майбутньому і людини, і генофонду всієї нації.

Споконвіку всі релігії одностайно твердять про необхідність цноти. Церква підносить шлюб до ступеня Таїнства, під час якого наречений і наречена добровільно складають клятву взаємної подружньої вірності. Церква стверджує їхнє бажання, випрошує для них у Бога благодать єдності та благословення на народження і християнське виховання дітей.

Та чи все втрачено для жінок, які втратили цноту до шлюбу, але прагнуть доброї сім’ї? Під час обряду водохрещення і таїнства покаяння можна знайти друге народження і зброєю Духа зруйнувати фізичну ваду. Але покаяння має бути щирим...

Отже, цнотливість зберегти не просто, а повернути — ще більша праця. Зате і нагорода велика: діти, народжувані від цнотливих батьків, — це благословення Боже, вони на радість у житті, на допомогу і розраду в старості.